Архів

Спорт Jey

Гроші, підпис... ґрати?

Практично у кожному українському суді нині можна «намацати» «потрібну» людину, котра за певну винагороду здатна на «потрібну» послугу.

І, на жаль, чим більша сума цієї винагороди, тим більш незаконною (навіть на межі фолу) може бути ця «послуга». Проте, вдаючись до подібних «бартерних угод», самі судді мають усвідомлювати, що рано чи пізно їх «намацає» рука закону – того самого, якому ті присягались слугувати.
Львівські суди, на жаль, не є винятком із цього вже роками установленого правила. І чи не в кожній гучній справі, яку розглядали львівські суди, й досі залишається низка запитань та припущень – а чи дійсно вірно (та безкорисно?) винесли свій вердикт місцеві служителі Феміди.

Особливо ці припущення мають місце у справах, які стосуються великих підприємств чи компаній – так званих корпоративних конфліктах. Бо де велика компанія – там і великі гроші. І, як правило, не чисті на руку бізнесмени чи керівники, задля отих «великих грошей» і ще більших прибутків в перспективі готові викласти чималеньку суму у кишеню недобросовісного власника мантії.

Виявляється, у судді Господарського суду Львівської області часто стають фігурантами різноманітних скандалів. Останній із них стався нещодавно – на початку січня цього року. Втім, усе по порядку.

У листопаді 2007 року, акціонери львівської агрофірми «Провесінь» на загальних зборах одностайно ухвалили рішення про звільнення зі своєї посади тодішнього голови правління товариства Івана Півня. Рішення про обрання нового голови ґрунтувалось на рішенні Апеляційного суду Львівської області, який підтвердив законність порушення кримінальної справи стосовно Івана Півня за фактом зловживання службовим становищем. До слова, подейкують, що пана Півня самі працівники «Провесні» називають не інакше, як «Овочевий дон» (за аналогією із відомим італійським мафіозі) – щоправда, кажуть таке пошепки, боячись можливої помсти директора. А ще кажуть, що не завжди цієї помсти вдавалось уникати… Та повернемось до нашої основної теми – теми суддів.

Вже колишній одіозний керівник «Провесні» навіть не думав залишати свою посаду. А тому за позовом Івана Півня 8 та 11 січня 2008 року виноситься одразу три (!) судові ухвали, які забороняють новому керівнику зайняти свою посаду. Цікавим є той факт, що судді Господарського суду Львівської області Білоус та Масловська без виклику сторін та в день подання заяви (!) Півнем забороняють акціонерам «Провесні» змінювати керівника підприємства, накладають арешт на все нерухоме майно агрофірми. Більше того – ці судді забороняють змінювати керівництво агрофірми, а всім державним а також правоохоронним органам виконувати судові рішення, які перешкоджають Івану Півню керувати на ВАТ «Агрофірма «Провесінь». Таким чином суд не тільки втручається у діяльність господарського товариства, а й перешкоджає діяльності державних та правоохоронних органів. Ось так легко і просто – одним чи, вірніше, трьома розчерками пера львівські служителі Феміди прислужились приватному інтересу осіб, проти яких вже неодноразово порушувались кримінальні справи.

Чи справді суддями керували лише добрі особисті зв’язки із екс-керівником «Провесні»? Навряд чи. Просто людина, боячись відповідальності перед законом, завжди може знайти достойні «аргументи» своєї «правоти». Далі справа за малим – як згадується на початку тексту, достатньо лише «намацати» у суді «потрібного» суддю.

Цікаво інше – чи відомо пановам суддям, що вони вже не перші (і чи останні?), хто пішов на подібний крок. Звісно, завжди можна думати, що «пронесе» або ж «якось забудеться» про дану справу. Та, як свідчить досвід, у 99% випадків не «проносить». Майже усі судді, які у той чи інший спосіб мали справи із Іваном Півнем і виносили незаконні ухвали (сьогодні 29 із 30 ухвал скасовані або ж самим суддею або по апеляції) зіткнулись з проблемами. І ось лише кілька прикладів, які підтверджують вищесказане.

Зокрема, щодо судді Франківського районного суду м. Львова Світлани Мартьянової порушувались питання про дисциплінарну відповідальність – у зв’язку із скасованою Апеляційним судом Львівської області як безпідставною ухвалою від 13 листопада 2006 року (ухвалою було накладено арешт на акції інвестора «Провесні» - ІК «Вихор», внаслідок чого були зірвані збори акціонерів агрофірми), а також за скасовану Апеляційним судом ухвалу від 8 грудня 2006 року (ухвала забороняла загальним зборам «Провесні» вимагати звіту та ставити питання про переобрання голови правління товариства). Інший приклад – щодо судді Личаківського районного суду Анатолія Горецького порушено дисциплінарне провадження за скасовану Апеляційний судом ухвалу від 11 грудня 2006 року (ухвала забороняла загальним зборам акціонерів «Провесні» приймати рішення щодо управління справами агрофірми). Окрім цього за винесену в один день 21 ухвалу (!!!) про арешт акцій близько сотні акціонерів «Провесні» Президент країни вніс суддю Горецького до списку 47 суддів, рекомендованих до звільнення Вищій Раді Юстиції. Погодьтесь, більш, ніж красномовні приклади. До речі, ухвали від 8 січня № 10/1 і №7/1, винесені суддями Господарського суду Львівської області Довгою О.І. та Білоусом О.Б також були скасовані. Ухвала від 11.01.08 №21/1 судді Масловської О.З. нині оскаржується. Крім того, направлено звернення до Ради Суддів Господарських судів про порушення дисциплінарного провадження проти Білоуса та Масловської.

Щоправда, керівництво Вищого господарського суду чомусь ніяк не реагує на таку «діяльність» львівських суддів. Зважаючи на це голова наглядової ради ВАТ «Агрофірма «Провесінь» Костянтин Ялі скерував офіційного листа Президенту України Віктору Ющенку «у зв’язку з грубим попранням закону та нехтуванням основними принципами правосуддя, які відбуваються у Господарському суді Львівської області, без належної уваги з богу Голови Вищого господарського суду Сергія Демченка».

Наразі виглядає на те, що судді Білоус та Масловська мають усі шанси стати 48 та 49 номерами цього списку. То, може, слід спочатку тричі подумати, аніж ставити підпис під черговою ухвалою – а раптом тебе банально «підставляють»? То чи потрібно судді перетворюватись просто у «потрібну» людину в суді? Вочевидь, ні.
Бо завдання судді – служити народу і закону, але аж ніяк не прислуговувати тим, хто закон порушує.

«Новий погляд»