Блок Юлії Тимошенко, Блок «Наша Україна – Народна Самооборона», Партія Регіонів… Здається, ці політичні сили настільки різні, що не існує нічого, що могло б їх об’єднати. Але, попри несумісні ідеології, існує дещо спільне для цих передвиборних блоків, те, що стирає всі розбіжності і фактично робить їх братами близнятами – відношення до виборців не як до людей, а як до електорату. «Якщо я говорю мовою людською та ангельською, а любові не маю, то я – мідь пустодзвонна та кімвал брязкаючий…» Саме ці слова з Біблії спадають на думку, коли спостерігаєш передвиборну компанію трьох китів української політики – БЮТ, НУНС та Пратії регіонів.
Останній тиждень перед виборами Україну лихоманило від показової любові до неї політичних лідерів цих трьох сил. Бігборди, замовні ефіри та телемости, великі мітинги та концерти – показова любов до своїх виборців. Все це повинно запевнити нас, що Тимошенко, Янукович та Ющенко люблять українців неземною любов’ю. Сьогодні Віктор Ющенко виступить заради вас на телемості, сьогодні Юлія Тимошенко організує для вас концерт. Для того щоб розважити нас та нагорнути на свою сторону політики не шкодують грошей – наших грошей.
Як легко бути щедрим за чужий рахунок. Віктор Ющенко дарує дитячому будинку автомобіль. Свій? Ні, куплений за державні гроші, гроші зібрані з нас у якості податків. То чому ж Ющенко хороший? Тому що пропіарився за рахунок громади? Його заслуги в цьому немає. Чи вихваляємо ми двірника, який кожен ранок підмітає нашу вулиці? Ні, бо це його робота, за яку він отримує гроші. То чому ж така радість охоплює нас коли свою роботу виконує Президент? Можливо тому, що це незвично для Президента?
Пригадуєте старий фільм «Той самий Мюнхаузен»? В розпорядку дня барона Мюнхаузена був вписаний такий пункт як подвиг. Схоже розпорядок дня Віктора Андрійовича під час передвиборної компанії складався за таким самим принципом, з тою лише відмінністю, що барон Мюнхаузен робив свої подвиги не чикаючи від цього вигоди, чого про нашого Президента, який всупереч закону займається передвиборчою агітацією блоку НУНС, не скажеш.
Як писав Шекспір – все гнило у датському королівстві. Тішить тільки те, що люди почали відрізняти обман від правди і все менше цікавляться театралізованими виставами які влаштовує нам гарант Конституції. Про це красномовно свідчить телеміст між західноукраїнськими містами, на якому Віктор Андрійович мав честь бути присутнім. На відведених для журналістів місцях, в першому ряду сиділо відразу три журналіста з львівського телеканалу. Канал так цікавиться президентом, що прислав відразу трьох представників? А можливо ефір був куплений і потрапити туди могли тільки ручні журналісти, які будуть задавати вірні питання?
Бували гірші часи, та не було підступніших!
Основні гравці парламентських перегонів відверто зневажають своїх виборців, відносяться до них не як до людей, особистостей, а як до електорату. Нехай сперечаються з нами люди що складають енциклопедичні словники, але ми вважаємо слово електорат – лайкою.
За політологічними термінами ставленики олігархів не помічають людської долі, біди, особистої трагедії кожного зневіреного у власних керманичах українця. Електорат – щось таке безлике, холодне, біомаса що не має форми.
Можливо через те що нас сприймають як малограмотне стадо Юлія Тимошенко у всіх містах Західної України, внесених у програму передвиборного відвідування, слово в слово повторювала один і той ж самий, написаний політттехнологами текст. Лідерка БЮТ так раділа з зробленого нею самою припущення, згідно з яким у новому парламенті не буде комуністів, що аж захрипла.
Є з чого радіти. На даний момент Комуністична партія є єдиною ідеологічною партією передвиборні списки якої складались не за принципом товстого гаманця. Отже у разі її зникнення з Верховної ради зникне і причина, через яку не відбувся суцільний дєрєбан країни.
Нічого, здихаємось комуняків – надолужимо, - радіє Юля викрикуючи зі сцени слова любові до Львів’ян - мідь пустодзвонна та кімвал брязкаючий.
Що стосується Партії Регіонів, то вони взагалі проігнорували західноукраїнських виборців, не влаштувавши тут жодної зустрічі зі електоратом. Вся передвиборна компанія регіоналів на заході країни обмежилась маленьким пам’ятником «Жертвам голодомору» поставленим на Південному Ринку його власником Петром Писарчуком. Навіщо витрачати гроші на регіон у якому набрати багато голосів регіонали не зможуть. Бажаєте носитись зі своїм патріотизмом? Носіться. Нам Півдня та Сходу України вистачить.
Цікаве відношення до виборів. Чи не так? Таке зверхнє ставлення дає привід припустити, що у разі перемоги Партії Регіонів відношення до Заходу України не зміниться і Львівщина буде фінансуватись так само в’яло як і проведена нещодавно передвиборна компанія.
Беручи до уваги все вищесказане легко визначити, що найбільші гравців на цих виборних перегонах – три дуті кити НСНУ, БЮТ, та ПР, не мають ідеологічного наповнення і переслідують свої сугубо корисливі цілі. Вони не втримають на собі Україну, як це робили три міфічні кити, що тримали на своїх спинах плоску на той час землю. Дутий кит не винесе тягаря, і трісне, немов мильна бульбашка, розкидуючи всіх хто вірив у нього.
Що залишається після мильної бульбашки? Мутна вода. Тож не варто говорити про прозору політику помаранчевих чи біло-голубих. Той хто має муть у душі не здатний говорити правду. Для нього ми лише електорат і ніколи не станемо людьми.
Шухевичу мають бути пам’ятники, а не Бандері, – Стахів
Стадіон: за бюджетні чи інвестиційні?
Чи зрадила Україну Юлія Тимошенко?
